У полоні кам’яних мурів

У XIV ст. одною з найпомітніших подій стало спорудження нового, вже кам’яного міста із потужними оборонними мурами та традиційною для європейських середньовічних міст забудовою. Враховуючи багатоетнічний склад населення Львова кожній громаді міста було відведено певну територію. Так сформувалися дільниці – місця компактного проживання православних, католиків, вірменів, євреїв, кожна з яких має свій неповторний шарм та власні сакральні місця.

Руська дільниця
(охоплювала вул. Руську та увесь простір між нинішніми вулицями Староєврейською, Підвальною та Ставропігійською)

“Ансамбль Успенської церкви”


Знаменитий ансамбль Успенської церкви, який створювався протягом 1572-1629 років, постав як чудовий зразок архітектури Відродження. Він складається з церкви, дзвіниці, або вежі Корнякта, і каплиці Трьох Святителів. Успенська церква була єдиним православним храмом у межах міських мурів тому не випадково так багато уваги приділялось її архітектурно-художньому вирішенню. З північної сторони Успенської церкви, там, де колись Руська вулиця впиралась у неприступні міські укріплення, розташована вежа-дзвіниця, відома під назвою Корняктівська. На вежі підвісили найбільший на той час у Галичині дзвін, названий “Кирилом”, який своїм гучним передзвоном не тільки сповіщав віруючих про початок богослужіння, але й став виконувати функції головного дзвона міста, в який дзвонили під час тривоги, пожеж, стихійних лих, на смерть найзнатніших осіб незалежно від їх віросповідання. Ренесансний ансамбль культових споруд Успенського братства, яке діяло при церкві, гармонійно доповнює каплиця Трьох святителів. Характерне для українського культового будівництва три-купольне завершення та щедре оздоблення інтер’єру каплиці вразить кожного її відвідувача.

“Міський та королівський арсенали”

Між внутрішнім та зовнішнім оборонними муроми в XVI ст. споруджено Міський арсенал, який було посвячений на честь св. Михаїла. Протягом століть він змінював свій вигляд та функціональне призначення. Збудований задля зберігання арсеналу зброї міста вже в XVIII ст. він стає в’язницею. У мурах цієї в’язниці у 1768 році тримали гайдамаків, засуджених до страти. Сучасного вигляду Міський арсенал набув після реставрації 1973-1980 років. По збережених слідах частково реставровано Шевську вежу. На сьогодні там функціонує експозиція музею зброї. Поблизу домініканського костелу в XVII ст. було споруджено другий, Королівський арсенал, як склад зброї для війни з турками, до якої готувався польський король Владислав IV. Королівський арсенал являє собою одноповерхову будову з бароковим фасадом із входу. На сьогодні там діє Львівський обласний архів.

Єврейська дільниця
(р-н вул. Староєврейської, Братів Рогатинців, І.Федорова)

Єврейська громада середньовічного Львова була однією з найчисельніших міських іудейських громад у Європі. Вона мала свої органи влади та суд, власні культові споруди, традиції та свята. Єврейська дільниця (гетто) була єдиним місцем, у обнесеному мурами Львові, де мали право жити іудеї. При вході з вул. Руської стояла т.зв. “жидівська брама”, яка відділяла гетто від решти міста та замикалась на ніч з обох боків.

“Синагога Золота Роза”


У XVI ст. на замовлення Ісаака Нахмановича було споруджено нову синагогу. Незабаром ця іудейська культова споруда стала духовним осередком єврейської дільниці. Тут відбувалися не тільки молитви, але й всілякі збори та наради, вибори кагалу, судові процеси. Із синагогою пов’язана легенда про “Золоту Рожу”, доньку фундатора, але про це та про решту захопливої інформації про єврейське гетто ви зможете дізнатися з екскурсії. Нажаль “синагога Золота Роза”, як і більшість єврейських пам’яток Львова, була знищена під час Другої світової війни.

Римо-католицька дільниця
(початково охоплювала вул. Театральну та Площу Ринок і з часом розширялась)


“Катедральний собор Успіння Богородиці”

Кожне середньовічне місто мало дві найважливіші споруди: ратушу і собор. Останній завжди був духовним серцем міста, предметом особливої гордості кожного городянина. Найдавнішим римо-католицьким костелом є Катедральний собор. Будували його довго, понад 100 років, але так і не завершили. За первісним проектом собор повинен був мати дві вежі. Одну з них закінчили наприкінці XIVст., інша так і залишилась незавершеною. У XVIII ст. була проведена реставрація катедри у стилі пізнього бароко. І все ж основна частина конструкції залишилась старою. Нині це єдина пам’ятка церковної готики у Львові. До XVIII ст. при костьолі діяв цвинтар, обнесений довкола муром. Від кладовища залишилося небагато – кілька надгробних статуй святих, які і зараз стоять біля собору, і каплиця Боїмів, єдина з шести, що стояли окремо на кладовищі. Збереглося також кілька каплиць, прибудованих безпосередньо до собору. Деякі з них призначені не тільки для моління, а й для фамільних поховань, як от каплиця Кампіанів. Після перебудови здійсненої в XVII ст. із зовні катедри були вміщенні великі мармурові дошки прикрашені чудовими рельєфами на євангельські сюжети. Всередині собору знаходяться розфарбовані погруддя Павла і Мартина Кампіанів.

“Єзуїтський костел св. Петра і Павла”

У XVIIст. було зведено най більша у Львові святиню – Єзуїтський костел, що вміщає п’ять тисяч людей. Його було збудовано у стилі бароко за прикладом відомого римського храму Іль Джезу (IlGesu) архітектора Джакомо делла Порта. А вже у XVII ст. до костелу було добудовано найбільшу у Львові вежу, заввишки в 100 метрів (її розібрали з метою безпеки після падіння ратушевої вежі у 1830 році). З північної сторони до костелу прилягає триповерховий будинок колишньої єзуїтської, який зберігся до наших днів після перебудови в XVIII ст. В 1775-1848 роках в єзуїтськім костелі відбувалися засідання “станового сейму”, найдавнішого галицького парламенту. Нині тут знаходиться сховище Наукової бібліотеки ім. Стефаника.

Вірменська дільниця
(розташовувалась вздовж сучасної вул. Вірменської)


“Вірменська церква”

Заснована в кінці XIVст. як невеличка будова у плані грецького хреста. До неї добудовано в XVII ст. поздовжну наву, яку пізніше ще продовжено. Всередині храму фрески зроблені на замовлення львівського вірменського архієпископа Йозефа Теодоровича Яном Генриком Розеном, які є якщо не найціннішим елементом цієї споруди, то точно найефектнішим. Сюжет фрески “Похорон св. Оділона” зображає поховання абата знаменитого монастиря бенедиктинців у Клюні (Франція), котрий виступив ініціатором відзначення задушного дня (поминання померлих), тому його вважають покровителем покійних. Труну святого несуть троє монахів у супроводі єпископа. Двоє зних – у скорботі і не бачать духів, які супроводжують Оділона. Натомість третій, зауваживши невиразні обриси саванів тіней, вдивляється та прислухається до них. При церкві збереглась дерев’яна капличка “Голгофа” та цвинтар, вимощений старими надгробниками

Автор: Сергій
Previous year   Previous month Вересень 2019 Next month   Next year
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6
Сьогодні: 2019-09-23
Веб-портал створений за сприяння
Центру культурного менеджменту і
Творчої майстерні "Штука" та
за підтримки Управління культури
та туризму Львівської міської ради.
ГО 'Творча майстерня 'Штука' Львів відкритий для світу Львівська міська рада Центр культурного менеджменту © LvivStory.com, 2007-2019. Усі права застережено.
Використання матеріалів можливе лише з гіперпосиланням на веб сторінку www.lvivstory.com.
Думка редакції може не збігатись з думкою авторів.
Редакція не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Powered by siteGist CMS - Web Content Management System