«Флюгери-2008»: чотири дні з життя етно-джазової республіки

«Флюгери-2008»: чотири дні з життя етно-джазової республіки 

(1-4 травня, внутрішній дворик Ратуші) 
 

НУ ЯК 

Були на «Флюгерах»?  

Якщо так, то вже знаєте якого драйву та кафу можуть дати чотири етноджазові дні. Спогадів і вражень вистачить на рік. А коли таки не вдалося потрапити в епіцентр етно-джазового урагану на ймення «Флюгери Львова», вмощуйтесь зручніше і читайте, що Ви прогавили.  Dzyga Jazz Qartet

Та-а-а-а-ке могло бути тільки на «Флюгерах»: лондонський блюз від «Julian Thomas&Friends» у супроводі галицького симфонічного оркестру «Leopolis», джазові біг-бенди понад 20 чоловік, чарівна ведуча, яка сходить зі сцени розмовляти з публікою, консул Польщі, котрий бере участь у джем-сейшенах, музики, які під час виступу проводять майстер-класи з етнічних танців, діти, які кричать що люблять джаз, зворушливі виступи «на біс», і публіка, що годинами не розходиться навіть після завершення концертів.  

Тут світові зірки, на зразок Кена Вандермарка, стають простими і безпосередніми людьми, львівські майстри завернутого джазу – жартунами, а фолкові музики – філософами.  

Де ж ви ще побачите щоб, письменник Юрій Іздрик давав нічні концерти під супровід віршів Галини Крук, «Мертві Півні» збирали на «сніданок» о десятій ранку повну площу фанатів (і це на сьомий день хмільного загальнольвівського святкування), а на джем-сейшени бажає залишитися стільки музикантів, що не вистачає місця на сцені. 

Але про все по-черзі. 

НАСТРІЙ, Burdon

Уявіть собі Львів, який святкує свій День Народження. Урочистості, концерти, переповнені кнайпи, сила екскурсій та народних строїв, наманекюрених левів і розцяцькованих туристів, вуличних театрів і стихійних експромтів…  

Нарешті настає вечір  і ти, втомившись від святкового гамору та колотнечі, неначе ветеран визвольних змагань доповзаєш до своєї джазової криївки і  розчинялися в музиці,  в ароматі кави, сигар та весняного цвіту…  

Високий “біг-бен” Ратуші, мерехтіння свічок, поважні пани ностальгійно попивають коньяк, молодь із пивом розміщується просто на землі, джазові мелодії огортають тіло і заповзають до середини, раптом піднімаєш голову і бачиш над цим всім спокійне зоряне небо...

ДІЙСТВО,

З 1 по 4 травня у Львові вітри джазу і фолку, викликані Шостим Міжнародним Фестивалем «Флюгери Львова», окрім традиційно львівських дощів, принесли зливи емоцій, хмару доброї музики, а для бажаючихDzyga Imagine відірватись на всі 40% – ще й опади.

1. Відкриття фестивалю ознаменувалось цілими натовпами музикантів на сцені та ліричним настроєм публіки. А ось і підстави: мелодійний вступ від львівських «Dzyga Imagine», які навіть спробували заміксувати під джаз гуцульські мелодії, насичений та якісний «стереозвук» від досвідчених джазменів біг-бенду під керівництвом Романа Хабаля, бадьрі та знані мелодії юного біг-бенду студентів Львівської Національної музичної Академії під керівництвом завзятого Володимира Конончука.

А далі – виступ британського блюзмена Джуліана Томаса, який до Львова приїжджає з такою регулярністю і вже має стільки фанів, що напевне скоро тут і залишиться жити.  Наскільки встигав спостерігати за публікою, рекордна кількість цілунків-обіймів була виконана під захмарні ностальгійно-сентиментальні наспіви Джуліана у супроводі вишуканої гри «Леополісу».

2. Чистий та правдивий джаз наповнював весь об’ем внутрішнього дворику Ратуші друго дня. Розпочалось все плавно і акустично із гітарних композицій у виконанні всеукраїнського лауреата із Запоріжжя Віктора Паламарчука та всеберлінського лауреата, відповідно із Берліну – Арно Шмідта. Так воно було – ніби й майтерно, але трохи сумно, далі пішло зростання драйву та темпу. На сцені з’явились «МТ-3». Мені сказали, що назва розшифровується не як «МашиноТракторний –Завод», а «Максим Твердун –DrymbaDaDzyga три людини в колективі». Потужно і якісно – так казали знавці джазу.

Після них те, як треба грати показали ветерани львівського джазового руху «Dzyga Jazz Quartet». Єдине, що можу сказати: «досвід не купується». До речі про досвід, – неначе Олекса Довбуш з бас-гітарою замість топірця на сценічній полонині височіє постать Юрія Шаріфова, а опришки «Open Blues Band» валять якогось такого «тєжкого» блюзу, що «АС/ДС» ховається в бульбі.

Ну ось і дочекались фанати завернутого фрі-джазу: спеціально на «Флюгери», із далекої Америки приїжав провідний майстер джазової імпровізації та володар престижної музичної премії МакАртура, саксофоніст Кен Вандермарк. Цей джаз можуть зрозуміти тільки вибрані, а всі решта – просто взяти пива і відриватись.

3. Етно-день. Дивно, як у Ратуші не повилітали вікна. Здавалося, що дворик такої кількості людей не вмістить, а нарід вилізе танцювати на сцену. Драйв пішов із перших хвилин, коли «Бурдони» із цілою купою екзотичних інструментів завалили гуцульських мелодій, а «львів’яни та гості міста» ушкварили щось на зразок аркана.

«Русичі» привезли з Білгорода-Дністровського пісню про Січових Стрільців J, і цілу низку народних шлягерів. В цьому й секрет їхнього успіху – відомі пісні під моторні рифи, ну хто зможе залишитись спокійним. Тим більше, що з хлопцями Ken Vandermarkколегує пів-Львова. І ще важчий народний фолькльор у переспівах «ДримбиДаДзиги», – словами не скажеш, хіба кричати «Україна-а-а-а-а-!!!» і рвати на собі гамівну вишиванку.

«ГуляйГород» привіз пісні із вже неіснуючих сіл, затоплених Кременчуцьким водосховищем. Хлопці з оселедцями на сцені – хлопці з оселедцями під сценою і люське море, яке розхитується на че в шторм. «Чорноморця» моли б і не співати – просто оголосити, бо кожна жива душа вважала своїм святим національним обов’язком викластись у цій пісні так, що в ній потонуло все навколо...

І от, коли ніби вже вгамувалося, Юрко Іздрик сідає за клавіші, Галина Крук читає вірші, на проектор висвічуються якісь глюкануті зображення, а люди хитаютьсчя в ритмі тексту. Північ.

4. Будильник задзвенів і кілька тисяч заспаних фанатів Барбари, Чайки, «Старенького трамваю» та «Б’ютіфул Капати» підскочили на ліжках, щоб всигнути на «Прокидання Мертвого Півня». Стільки людей зранку не було у Львові на жодній акції – і вцьому можна бути абсолютно впевненим. Не вірите – питайтеся в очевидців.

А з шостої вечора «Флюгери» продовжили бурхливу діяльність в рамках «днів Європи». Кислотно-солодкий «Шоколад» міг би пропалити «Казантип» чи «Мейдей», але тут рідний львівський ейсід-джаз просто зібрав усіх Chaikaдрузів, знайомих і друзів знайомих, яких вистачило на цілу площу та глибокогортанні крики «біс».  Опісля публіку тішили віденські батяри «Heimwehtropfen», котрі окрім європейської вуличної пісні виявили майстерність у вигуках «д’якую» та вилізанні на контрабас. За що отримали «респект» від публіки.

Польський ф’южн-джаз від «Sing Sing Penelope» повністю забралв у людей всі вияви вищої нервової діяльності, ввібгаши їх у плавну і суцільну фантасмагоричну композицію, з якої  нарід отямитвся завдяки енергійним литовцям «Volki Bekesh». Литовці ще довго після витупу ходили в ейфорії, обіймали кожного українця і казали «спааасібі друже», але «дякую» та «біс» у їхній бік лунало, аж доки не почався джем.

От ніби й джем-сейшен закінчився, і на сцені світло згасло, а люди не розходяться. Звукачі рубають жорсткого металу, а нарі у відповідь починає «Сінне Шоу» - земля на території фесту була всипана сіном з карпатських полонин (естетично-ароматична фішка від організаторів). За ударні сідає патріарх львівського року – Надольський і відрив йде далі ... аж поки повністю не вирубують світло. Все. Нарешті все. «Флюгери» завершились ефектно.      

ЛЮДИ,  Julian Thomas

Тих людей бачиш лише раз на рік і лише на «Флюгерах»: статечні львівські поціновувачі джазу, родини із дітьми, митці, письменники, польські туристи, що кожного року приїжджають до Львова спеціально на фестиваль, і основне –  молодь. Різнобарвна маса нестандартних виглядом і мисленням осіб, які вміють танцювати дивно і експресивно, змінюючи ритми і рухи відповідно до несподіваних джазових заворотів. Потрапляючи на «Флюгери» вперше просто дивуєшся, що є стільки людей, схожих на тебе. Вже через годину, ти розумієш, що всі довкола стали єдиним організмом, що живе одними й тими ж ритмами. А наступного року просто не можеш не потрапити на фестиваль і посміхаєшся кожному знайомому обличчю, як старому другові.    

 

І НАМІРИ? 

Живий і щирий, але від того не менш елітарний фест, вже роками зберігає свій колорит завдяки постійним перевтіленням, метаморфозам, та несподіванкам. Воно й не дивно, адже «Флюгери Львова» є дитям легендарного мистецького об’єднання «Дзиґа», завдяки якому Львів асоціюєтьсяChokolat не тільки з історією, але й з авагнардною культурою.

Отож, якщо Ви маєте наміри ще раз пережити зі Львовом кілька святкових днів,  відчути як його серце б’ється у ритмах фолку, побачити як кам’яні леви засинають під джазові мелодії, а флюгери на дахах столітніх будинків розкручуються джазовими вітрами – «Флюгерів Львова - 2009» Вам не оминути. 

Чекайте і не забувайте, що мріїї збуваються! Принаймні, – на «Флюгерах».


 

Heimwehtropfen

Враження: Юрко ВовкоГон 
Фото: Орест Калиняк

Previous year   Previous month Вересень 2019 Next month   Next year
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6
Сьогодні: 2019-09-23
Веб-портал створений за сприяння
Центру культурного менеджменту і
Творчої майстерні "Штука" та
за підтримки Управління культури
та туризму Львівської міської ради.
ГО 'Творча майстерня 'Штука' Львів відкритий для світу Львівська міська рада Центр культурного менеджменту © LvivStory.com, 2007-2019. Усі права застережено.
Використання матеріалів можливе лише з гіперпосиланням на веб сторінку www.lvivstory.com.
Думка редакції може не збігатись з думкою авторів.
Редакція не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Powered by siteGist CMS - Web Content Management System